Правила хорошої дружини

2 лютого 2015 - Вася Гуцал

Раніше мені було незрозуміло і дивно, як си­льна половина людства може настільки гостро потребувати жіночої під­тримки. У моєму розу­мін­ні чоловік завжди був таким собі сильним тілом і духом богатирем. А жінка – це гарне маленьке доповнення до чоловіка, що стоїть за ним, під надійною опікою і захистом.

Але жінки, як і чоловіки, бувають різними. Вважа­ється, що жінка гарніша зовні є більш граціозною, розумною і навіть більш незалежною. Таким жінкам характерний жорсткий характер, вони здатні добиватися свого будь-якою ціною. Але, як правило, такі жінки частіше за інших бувають самотні. Тому що яким би спокійним не був чоло­вік, він все одно за сво­єю природою – лідер. А дві голови в сім’ї – це перебір.

У сімейному житті більший успіх мають ті жінки, які не суперечать своєму покликанню – бути помічницею для чоловіка. У деяких жінок ця істина викликає протест та обурення. Вони не здатні зрозуміти, що помічниця – це не та, яка виконує всю хатню роботу і завжди беззастережно підпорядковується чоловіку, а та, яка дає йому найголовніше, що у неї є, – свою турботу, ласку та любов. Це і зброя, і захист жінки. У цьому її перевага і сила. Потрібно тільки навчитися користуватися цими дарами.

Кожна людина після гріхопадіння горда і егоїстична. Але не у всіх є бажання з цим боротися. Куди простіше сказати: «Приймайте мене таким, який я є». Нам дана заповідь «любити», а не бути любимими. А ми всі шукаємо, чекаємо або вимагаємо любові. Але як тільки ми починаємо самі віддавати себе іншим, ділитися своєю ласкою, проявляти турботу, то дуже скоро можемо відчути, що віддавати – набагато приємніше, ніж брати.

Одного разу я прочитала дуже змістовне висловлювання, яке забути не зможу і не посмію: «Властивість Раю – роздавати, а властивість пекла – пожирати». Я тоді відразу зрозуміла, як я своїми безглуздими образами «пожираю» своїх рідних і себе разом з ними. Як вимагаю уваги до себе від інших і цим їх «пожираю».

Дуже багато людей бояться себе роздавати, необгрунтовано вважаючи, що це витягне з них надто багато внутрішніх ресурсів і сил. Як же сильно помиляються ті, хто так думає. Роздавати себе – цікавіше, приємніше і почесніше. Приємно знати і відчувати, що ти комусь потрібен, що ти комусь дорогий. Але таким ти можеш стати тільки тоді, коли в своєму серці знайшов маленьке містечко для іншої людини. Христос віддав за нас всього себе. А хіба ми можемо вчинити інакше?

Як не дивно, але жінки за своєю природою хоча і більш чутливі, але і більш стійкі. Чоловіки менш довірливі і рідко вірять лише словами. Жінкам набагато простіше виявляти ніжність, ласку і турботу, а чоловікам всього цього часто не вистачає.

Так жінка доповнює чоловіка. Нічого не втрачаючи при цьому, але отримуючи. Адже за цю нехитру увагу до себе чоловік готовий бути тим, ким він повинен бути: сильним і впевненим захисником. Нічого надприродного не потрібно від жінки, лише бути жінкою: ніжною, розуміючою, підтримуючою, люблячою, лагідною та ласкавою.

Ольга Александрова

Сайт Свято-Єлизаветинського монастиря в Мінську

Переклад українською – газета Волинь Православна

Рейтинг: 0 Голосів: 0 272 перегляда
Коментарі (0)