Чому християнам нав’язують штучні святкування 14 лютого і 8 березня (духовність)

13 лютого 2015 - Вася Гуцал

Церква має свято закоханих – 8 липня – це день святих Петра і Февронії.

В цьому числі газети згадаємо про дві дати, які у нас гучно і масово святкують. Це день «святого Валентина» і «Міжнародний жіночий день 8-го березня». Свята ці язичницькі і православним християнам святкувати їх не варто.

Якщо говорити про «Валентина», то тут маємо прямий обман, адже 14-го лютого немає згадки про святого з таким ім’ям. Не зустрінемо його ні в православному ні в католицькому календарях під цією датою. Натомість у житіях святого мученика Валентина Доростольського (228 рік, пам’ять 7-го травня), священномученика Валентина єпископа Італійського (274 рік, пам’ять 12-го серпня), священномученика пресвітера Валентина Римлянина (269 рік, пам’ять 19-го липня) не знаходимо розповсюдженої версії про романтичну історію виникнення цього «свята». Причому ці святі спільні як для Православної, так і Католицької Церкви.

Вигадали свято на заході як елемент масової культури та індустрії розваг, завдяки чому зацікавлені кола заробляють великі гроші. А оскільки сучасна масова культура просякнута еротизмом, тобто явищами і речами, що покликані збуджувати тілесний потяг до протилежної статі (і не лише до протилежної), то потрібно було вигадати і день закоханих.

Підтвердженням цьому є те, як, зазвичай, нам пропонують «святкувати». Це і конкурси поцілунків на майданах, і більш відверті речі на дискотеках та в нічних клубах, на телебаченні і в пресі. Дуже часто все це не закінчується подарунком «валентинки». Характерно, що цього року в одній зі шкільних газет, підготовленій старшокласниками до «Дня закоханих», автору довелося побачити символіку блудного журналу «Плейбой».

На противагу культу чуттєвості, на противагу язичницькій традиції виставляти на показ інтимну сторону життя людини, ми у християнській вірі знаходимо те справжнє, що єднає чоловіка і жінку – цнотливість до шлюбу, скромність, стриманість, жертовність, повагу, любов у шлюбі.
До речі, Православна Церква має свято закоханих – це день святих Петра і Февронії, яких вшановуємо саме за згадані вище чесноти (8 липня).

Що ж стосується 8-го березня, то це свято як і попереднє, виникло у середовищі людей невіруючих. Це були члени марксистських і масонських організацій, люди переважно юдейського походження. Серед них найбільш відоме ім’я Клари Цеткін. Вони запропонували святкувати день боротьби трудящих жінок за свої права. І не було б у цьому нічого поганого, якби не той факт, що середовища ці були антихристиянські. Ховаючись під гаслами свободи, рівності і братерства, вони ставили собі за мету боротьбу за владу і боротьбу з християнством. Недаремно, прийшовши до влади у Росії, ці сили розпочали небачені гоніння проти християн. Знищили мільйони братів та сестер, зруйнували тисячі святинь. Проникли у Церкву і поставили у ній стільки єпископів у масонських фартушках під прикриттям омофорів. На цьому всьому змінювалися і традиції святкувань. Адже святе місце порожнім не буває. Замість християнських свят пропонували нові, зокрема, і 8-ме березня, яке майже завжди припадає на Великий піст і співпадає у часі з юдейським жіночим святом Пурим (перехід від зими до весни). На жаль, значна кількість православних християн святкують цю дату, а більшість єпископату на чолі з предстоятелями мовчать, не висловлюючи жодної позиції з цього приводу.

Доводиться чути думку, що «8 березня» давно вже втратило свій початковий зміст і є святом жінки, святом весни. До певної мірі це дійсно так, адже мало хто задумується над тим, про що йдеться в цій статті, та це тільки на перший погляд так. Насправді, ми долучаючись до масових святкувань у Великий піст, знищуємо власне християнську традицію, яка не в останню чергу, є підвалиною віри. А що може бути грішним для віруючої людини, ніж втрата віри. Але найприкріше, що ми при цьому духовно роздвоюємося. Спочатку у піст святкуємо те, що запровадили люди, які стверджували, що Христос є самозванцем, теслею з лазарету, достойний смерті. Через місяць-другий святкуємо Воскресіння Ісуса Христа.

У Православній Церкві теж, між іншим, є свято на честь жінки. Це день святих жінок-мироносиць, який святкується у третю неділю після Пасхи. Але хто про це знає?

Отже ми християни, повинні молитися, працювати, пізнавати і вчитися, щоб знати де є Істина. Щоб ту Істину захистити, щоб не втратити віру, а передати дітям і онукам, які є тепер як ніколи під прицілом сатани і його слуг. Тоді Царство Боже будемо мати в собі і так спасемося.

Рейтинг: 0 Голосів: 0 463 перегляда
Коментарі (0)